Новели проекту Кримінального процесуального кодексу України

 09 лютого 2012 року Верховна Рада України прийняла проект Кримінального процесуального кодексу України у першому читанні. Необхідність прийняття нового КПК назріла вже досить давно. Першим кроком на шляху до нового КПК стала Концепція реформування кримінальної юстиції в Україні, затвердженна Указом Президента України 08 квітня 2008 року. Чотири роки травала робота. Та лише після вичення проекту КПК Веціанською комісією він був внесений на розгляд Верховної Ради України. Венеціанською комісією було відмічено позитивні здобутки проекту КПК. Безперечно прийняття Кримінального процесуального кодексу України – ще один крок в утвердженні найвищого пріоритету держави: прав та свобод людини та їх гарантій.

Про реальні здобутки чи наявні недоліки положень нового КПК можна буде говорити в подальшому та позитивні надбання можна виділити вже зараз.

Так, на законодавчому рівні визначено поняття належності і допустимості доказів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Допустимими докази визнаються, якщо вони отримані у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав  та свобод людини.

Законодавець здійснив вагомий крок до втілення змагальності сторін. Норма частини 4 статті 95 проекту КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.  Лише у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. Тобто існуюча, практика оголошення в судовому засіданні показань, отриманих на досудовому слідстві має зникнути.

Таким чином, такі зміни як визначення належності і допустимості доказів, а також обгрунтування рішеннь суду лише показами отриманими в судовому засіданні зупинять певні зловживання при отриманні доказів(вибивання доказів). Також відбувається економія часу слідчого на стадії досудового розслідування.

Втіленню змагальності сторін та захисту прав сприятиме також право підозрюваного, обвинуваченого вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення, права застосовувати технічні засоби під час проведення процесуальних дій, у яких вони беруть участь, розширення обов’язкових обставин участі захисника — у всіх особливо тяжких зло­чинах. Підвищить рівень змагальності і розширення прав потерпілого. Так, потерпілий має право знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому Кодексом, в тому числі після відкриття матеріалів. Що ж таке відкриття матеріалів. Стаття 290 нового КПК зазначає: визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурор зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Про відкриття сторонами матеріалів прокурор повідомляє потерпілого, після чого останній має право знайомитися з ними. Дана норма урівнює можливості сторін в суді, як з боку обвинуваченого так і з боку потерпілої сторони.

Новим КПК внесено зміни до порядку набуття статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Одночасно змінено момент набуття особою статусу обвинуваченого. Чинний КПК передбачає, що обвинуваченим є особа, щодо якого винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Новий КПК визначає обвинуваченим особу, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду.

Ще однією новелою Кодексу є введення нового учасника кримінального провадження: заявник. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого до початку досудового розслідування, і не є потерпілим. Таким чином, заявник не має статусу свідка чи потерпілого, проте має право на отримання інформації про закінчення досудового розслідування.

Безсумнівно позитивним моментом є розширення системи запобіжних заходів не пов’язаних з триманням під вартою та більш детальне врегулювання обрання цих заходів. Проект КПК України передбачає скасування інституту підписки про невиїзд та визначає наступні запобіжні заходи: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Так, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу. Більш цікавим запобіжним заходом є домашній арешт. Цей запобіжний захід з поміж всих дає найбільшу можливість зменшення осіб, що тримаються під вартою. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений до шести місяців за клопотанням прокурора. Врахувавши європейські стандарти проект нового КПК значно зменшивши випадки застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначив його як винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти перешкоджанню розслідування.

Змінено процедуру обрання запобіжних заходів. Діючий КПК передбачає обрання запобіжних заходів безпосередньо слідчим. Лише тримання під вартою визначається вмотивованою постановою суду. Новий КПК передбачає обрання будь-якого запобіжного заходу виключно на підставі рішення суду. Частиною 4 статті 176 проекту КПК передбачено: «Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором або за клопотанням прокурора, під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Передбачає новий КПК і спрощення кримінального провадження. Раніше правоохоронним органам надавалося 10 днів на перевірку заяви про злочин, після чого вирішувалося питання про порушення кримінальної справи чи відмову в порушенні кримінальної справи.

Натомість новий КПК передбачив: «Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше одного дня після подання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань». Фактично скасовано стадію порушення кримінальної справи.

Для спрощення кримінального провадження передбачено і деякі інші можливості. Так, наприклад, якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому.

          Крім того у слідства з'явилися нові можливості у розкритті злочинів. Проект КПК вів поняття негласних слідчих (розшукових) дій. До них зокрема віднесено: 1. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; 2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; 3. Спостереження за особою, річчю або місцем; 4. Аудіо-, відеоконтроль місця; 5. Контроль за вчиненням злочину; 6. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; 7. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження; 8. Використання конфіденційного співробітництва; 9. Фіксація та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем; 10. Накладення арешту на кореспонденцію; 11. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та деякі інші.

Передбачено КПК і захист  конституційних прав громадян від порушень при проведенні негласних слідчих дій. Зокрема гарантіями захисту є: 1. більшість негласних слідчих дій проводяться на підставі ухвали слідчого судді; 2. встановлено строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що не може перевищувати два  місяці. Крім того стаття 253 нового КПК передбачає обов'язкове повідомлення осіб, щодо яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії. Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово  повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про це.

Позитивні зміни, які привносить новий КПК очевидні – розширено права учасників кримінального провадження, значно вирівняно можливості сторони захисту та обвинувачення у відстоюванні своїх позицій. Мають місце і певні суттєві недоліки, які потребують доопрацювання. Та лише реалії існування та втілення на практиці норм нового Кримінального процесуального кодексу України нададуть можливість оцінити його значення.

                                                                                                                        Адвокат Дмитро Майстро